Чому статті у співавторстві будуть оцінювати інакше?

26 січня 2022 року компанія Clarivate оприлюднила «Global Research Report Making it count: Research credit management in a collaborative world», у якому йдеться про можливість введення нових метрик для визначення цитування статей у співавторстві.

  

Співавторство та цитування: як впливають одне на одного?

Цитування – один з основних наукометричних показників. Закономірно, з часом показник збільшується, темпи його зростання залежать від наукової дисципліни та типу документа.

Наукометрична база Web of Science під час підрахунку рівня цитування використовує CNCI. У підрахунках використовується такий алгоритм: кількість цитат, що здобула окрема наукова робота порівнюється з іншими, що належать до тієї ж категорії, предметної категорії, року публікації, типу доступу журналу, де було опубліковано статтю.

Виявляється, така методологія не є ідеальною, адже дослідження показують, що на кількість цитувань впливає і те, скільки співавторів у роботі. Загалом, міжнародне співавторство – наукометрична тенденція сучасності. Станом на 2019 рік на нього припадало приблизно 67% статей, написаних у Великій Британії, 43% – у США, 27% – у материковому Китаї.

За даними ресурсу SciVal, 27 % наукових публікацій було опубліковано у співавторстві з представниками однієї дослідницької установи, 28 % — у співпраці в межах наукових організацій України, 34,5 % — у межах закордонних наукових організацій.

На графіку видно, яке співвідношення рівня цитування та кількості співавторів.

  

Як бачимо, у дослідженнях з кількістю співавторів 20+ – найвищі показники цитування. Саме через це, такі роботи не береться до уваги під час щорічного аналізу високоцитованих досліджень Highly Cited Researchers.

Тому, виникає дилема: чи варто статті у співавторстві порівнювати за кількістю цитувань з матеріалами з одним автором?

Проблеми підрахунків

Для підрахунків цитування, наукова стаття зараховується однаково для всіх співавторів. Адже, кожне дослідження є унікальнім і вклад авторів може бути різним.

Наприклад, один вчений був автором ідеї, інші – написали роботу, треті – провели експеримент. Не дає уявлення про науковий вклад і порядок розміщення співавторів. В деяких дослідженнях вони записані в алфавітному порядку, в інших – за вкладом у наукове дослідження. Бувають випадки й коли керівника дослідницької групи вказують останнім автором.

Тому, уже зараз деякі з журналів вимагають заяву про вклад в дослідження.

Спеціалісти Institute for Scientific Information вбачають такі проблеми в оцінюванні вкладу співавторів у наукове дослідження:

• Порядок авторів не позначає їхню пріоритетність.
• Немає правил розподілу публікацій між авторами.
• Не існує системи, що дозволяє авторам звітувати про вклад в дослідження.
• В міру збільшення кількості співавторів, вираховування показників цитування стає практично беззмістовним.

Collab-CNCI: розв’язання проблеми?

З огляду на це, спеціалісти бд Web of Science почали підіймати питання щодо введення нової метрики Collab-CNCI. У чому полягає її унікальність? Вводиться низка додаткових «фільтрів» за типом співпраці:

1. Відділятимуться публікації з одною країною афіліації та декількома.
2. Розмежовуватимуться роботи з одною країною афіліації – зі співавторством і без нього.
3. Роботи міжнародного рівня розподілятимуться за такими параметрами: двосторонні, тристоронні, чотири й більше країни у співавторстві.
4. Для кожного набору розраховується власний CNCI.
5. Розраховується середньорічний показник для кожного набору.
6. Результати подаються у формі графіку для відстеження динаміки.

  

Звісно, введення такого складного методу розрахунку, зможе об’єктивніше оцінювати науковий вклад співавторів і порівнювати відмінності статей з різною кількістю співавторів. Однак, звісно потрібно зважати й на національні особливості, що різняться залежно від країни афіліації. Ймовірно, методологія Collab-CNCI буде модернізуватись і надалі, однак дискусії щодо специфіки співавторства можуть сприяти введенню нової метрики.

Світлана Третьякова,
заступник декана
факультету агрономії
з наукової роботи

Першоджерело інформації ТУТ