Копитко Петро Григорович

Народився 12 березня 1939 року в с.Долиняни Мурованокуриловецького району Вінницької області в селянській сім’ї колгоспників. Вчений в галузях агрохімії, землеробства і плодівництва. Доктор с.-г. наук (1986), професор (1989), академік Академії наук вищої освіти України (2004) і Міжнародної академії аграрної освіти, Президент її Українського відділення (2003). Закінчив Уманський с.-г. інститут (нині Уманський національний університет садівництва) (1963), де відтоді і працює: науковий співробітник і зав. н.-д. лабораторії (1963-1974), від 1975 р. – доцент і професор кафедри загального землеробства, (1989-2001) – проректор з навчальної роботи, (2002-2008) – ректор, від 2009 р. – професор кафедри загального землеробства і зав. проблемної лабораторії з оптимізації родючості ґрунту в плодоягідних насадженнях, науковим керівником якої був з 1987 року. Президент Українського товариства ґрунтознавців та агрохіміків (1998-2002), Головний редактор “Вісника Уманського державного аграрного університету” (2003-2008). Керівник відомої наукової школи з живлення плодоягідних рослин та оптимізації родючості ґрунту в їх насадженнях – наукові дослідження: вивчення мінерального живлення плодоягідних культур, оптимізації родючості ґрунту для них, процесів ґрунтоутворення в довготривалих садових агробіоценозах. Обґрунтував оптимальні дози добрив для плодових насаджень залежно від їх продуктивності, ґрунтово-кліматичних умов і систем утримання міжрядь. На базі досліджень керованої ним проблемної лабораторії підготовлено чотири доктори і 17 кандидатів наук. Заслужений працівник освіти України (2004), нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, відзнаками Мінагрополітики “Знак пошани” і “Відмінник аграрної освіти” І ступеня, знаком Міносвіти і науки “За наукові досягнення”, відзнаками Академії наук вищої освіти – Дипломом лауреата нагороди Ярослава Мудрого і медаллю “За успіхи в науково-педагогічній діяльності”, медаллю Міжнародної академії аграрної освіти “За досягнення в науці, освіті і практиці”. Автор і співавтор понад 200 наукових і навчально-методичних праць, у тому числі семи монографій, чотирьох підручників, п’яти навчальних посібників, зокрема таких: Содержание почвы и удобрение в интенсивных садах. – Москва, 1983 (співавт.); Запорука успіху – концентрація і передова технологія садівництва. – К., 1983 (співавт.); Удобрення садів. – К., 1984, 1991 (співавт.); Симон Рубин в воспоминаниях современников. – К., 1991 (співавт.); Агрохімія: Підруч. – К., 1995 (співавт.); Загальне землеробство: Підруч. – К., 1995, 2004 (співавт.); Удобрення плодових і ягідних культур: Навч. посіб. – К., 2001; Організація і функціонування фермерських господарств: Навч. посіб. – К., 2002 (співавт.); Основи наукових досліджень в агрономії: Підруч. – К., 2005 (співавт.); Сівозміни лісостепової зони: Наук. видання. – Умань, 2007 (співавт.); Основы опытного дела в растениеводстве: Учеб. пособ. – Москва, 2009 (співавт.).